01.10.2019

Прес-конференція "Профілактика та лікування хронічних аденоїдів"

30 вересня відбулася прес-конференція за участю Думіка Миколи Васильовича, кандидата медичних наук, завідуючого отоларингологічним відділенням КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», головного позаштатного дитячого отоларинголога ДОЗ ООДА, на тему: «Профілактика та лікування хронічних аденоїдів».  На сьогодні хронічні запальні захворювання лімфаденоїдного глоткового кільця у дітей займають одне з перших місць за частотою хірургічних втручань. Саме тому дана тема є актуальною не тільки для педіатрів, дитячих оториноларингологів та сімейних лікарів, але й для батьків. 

Аденоїди є частиною природного захисту від вторгнення патогенних мікроорганізмів у дитячому віці. Основна їх функція – бар`єрна. Збільшення глоткового мигдалика, частіше за все, вважається фізіологічною відповіддю імунної системи на потрапляння чужорідних агентів – бактерій та вірусів. Завдяки свому фізіологічному розташуванню, носоглотковий мигдалик постійно зазнає антигенної стимуляції, завдяки чому створюється імунний бар`єр.  

За своєю природою, аденоїди – це гіпертрофія, або розростання носоглоткового мигдалика. Серед основних причин збільшення цієї лімфоїдної тканини, виділяють: 

  1. Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів;
  2. Інфекційні хвороби (кір, скарлатина, кашлюк);
  3. Спадковість.

У своєму повідомленні Микола Васильович зазначив, що хронічний аденоїди – це доволі розповсюджена патологія, яка зустрічається здебільшого серед дітей віком до 10 років, але можуть зустрічатися випадки і серед дітей меншого віку, що значно ускладнює діагностичну та лікувальну тактику. Хронічний аденоїдит може мати різні клінічні прояви, серед яких найчастіші: утруднення носового дихання, апное уві сні, порушення апетиту, гугнявість, загальна слабкість, періодичне підвищення температури, слизово-гнійні виділення, які стікають гортань. Нерідко такі діти відстають у фізичному та психічному розвитку внаслідок хронічної інтоксикації, а також через порушення носового дихання, яке в свою чергу викликає порушення кровообігу головного мозку. Внаслідок цього, діти важко засвоюють навчальний матеріал та скаржаться на загальну слабкість, швидку втомлюваність. 

Лікувальна тактика ( консервативний або хірургічний методи) залежить від ступеня важкості та гіпертрофії мигдаликів. У зв’язку з важливим значенням лімфаденоїдної тканини глотки у забезпеченні імунного захисту дитини показання до хірургічного втручання при захворюваннях піднебінних мигдаликів і глоткового мигдалика сьогодні переглянуті та значно звужені, у пріоритеті консервативна терапія. Окрім цього, існують певні ускладнення після оперативного втручання – кровотеча, рецидиви, у випадку неповного видалення лімфоїдної тканини. 

Але все ж таки, існують певні показання, які вимагають хірургічного втручання. Серед яких:

  1. Стійке порушення носового дихання, апное уві сні;
  2. Рецидивуючі отити, кондуктивна туговухість;
  3. Формування аденоїдного типу обличчя;
  4. Хронічний гнойний аденоїдит з частими загостреннями. 

      Суть хірургічного втручання полягає у видаленні постійного джерела інфекції, а також у звільненні від механічної перешкоди для вільного носового дихання. На сьогодні, можливості сучасної медицини дозволяють хірургам використовувати під час оперативного втручання не тільки нові методики, але й сучасне обладнання - інструменти, хірургічні апарати ( аденотом Бекмана, електро-радіохірургічний прилад – Сургитрон), що дозволяє значно покращити якість надання допомоги. 

Профілактика хронічних аденоїдів:

  1. Своєчасне лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів;
  2. Фізична загрузка, прогулянки на свіжому повітрі
  3. Збалансоване харчування – достатня кількість вітамінів, макро та мікроелементів.